ПАРАД

ПРИЙМАЙ ПАРАД, ПОКУРВЛЕНА ДЕРЖАВО...
Не обрані?..Не кликані?..Забуті...
Котрі безногі, а котрі без рук,
Більярдні кулі, ніби їхні культі.
Обрубки ніг і цей празнечний брук ...
Ідуть твої, державо, ампутанти, -
Хто плоть і кров, хто хліб твій і вино...
Комбати, рядові і комбатанти,
І нині сущі, й витлілі давно...
Що крок, то кров, покурвлена державо...
Вони ідуть... Німа хода без ніг...
Ти чула про коней на переправах?
То не про подвиг... То усе про них...
Повстанці і повсталі арештанти,
Померлі йдуть, і зниклі, і живі,
Позшивані з кавалків ампутанти...
А ти розводиш руки: "селяві".
На сю ходу нема у тебе ради,

Бракує навіть справжньої сльози,
Країно ампутованої правди,
Ти відчуваєш, як зійшла на пси?
Коли тобі ампутували совість,
І вшили замість неї сурогат?
Вони ідуть...У них така спадковість.
Приймай цей покалічений парад...
Цілуй той брук, що Ятрить їхні культі,
Цілуй обрубки викинутих рук,
Вони ідуть, покликані й забуті...
Омий... Омийся... І цілуй той брук..
20 серпня 2019 р.

Богдан Томенчук