Окрім рідної української, Леся Українка вільно володіла мовами: німецькою, французькою, латиною, давньогрецькою, італійською, англійською, іспанською, російською, польською, болгарською, вільно читала твори чеських і словацьких письменників. Саме постійне зацікавлення світовою літературою і історією дозволило їй у 1890 році написати підручник “Стародавня історія східних народів”, який було вперше видано у 1918 році в Катеринославі.
Визначний внесок в розвиток світової культури зробила Леся Українка своїми перекладами творів письменників багатьох літератур українською мовою. Після І.Франка Леся Українка була чи не найпліднішим і наймайстернішим таким перекладачем.
Перекладами з інших літератур поетеса почала займатися ще з дитинства. У тринадцятирічному віці вона разом із старшим братом Михайлом, що виступав під псевдонімом Обачний, переклала українською мовою “Вечера на хуторе близ Диканьки” М.Гоголя. А ставши відомою українською письменницею, вона виробила програму перекладу українською мовою творів Гоголя, Короленка, Гаршина, Пушкіна, Лермонтова, Тургенева, Некрасова, Салтикова-Щедріна, Гончарова, Достоєвського, Л.Толстого, Сервантеса, Петрарки, Шіллера, Мольєра, Вольтера, Руссо, Бомарше, Бернса, Гете, Шекспіра, Байрона, Вальтера Скотта, Бальзака, Беранже, Гейне, Гюго, Лесажа, Леопарді, Лонгфелло, Жорж Санд, Сталь, Флобера, Золя, Міцкевича, Сирокомлі, Конопницької, Красицького, Крашевського, Ожешко, Сенкевича, Словацького та багатьох інших. Уже цей перелік прізвищ визнаних в усьому світі митців художнього слова засвідчує про обізнаність Лесі Українки з найкращими надбаннями світової літератури, які вона намагалась донести до українського читача, про її інтелектуальний і культурний рівень.
Леся Українка належить до тих небагатьох митців українського художнього слова, які своєю творчістю і діяльністю були міцно повязані з світовим літературним процесом, світовою культурою, залишаючись одночасно оригінальними і самобутніми письменниками.
Немає коментарів:
Дописати коментар